Громадянське суспільство у країнах ЄПС може відігравати активну роль в імплементації Європейської політики сусідства та Планів дій, а також бути активним учасником програм фінансування, яке надається в рамках нового фінансового механізму – Інструменту європейського сусідства і партнерства.
У Регламенті (ЄС) №1638/2006, що встановлює загальні положення щодо Інструменту європейського сусідства і партнерства, серед сфер співпраці, яким надається фінансова допомога ЄС, є сприяння розвиткові громадянського суспільства і неурядових організацій.
Регламент дає перелік недержавних утворень, які можуть бути бенефіціарами програм ІЄСП.
- неурядові організації;
- організації, що представляють національні та/або етнічні меншини;
- групи місцевих громадян та асоціації ремісників;
- кооперативи, профспілки, організації, що представляють економічні і соціальні інтереси;
- місцеві організації (включаючи мережі), залучені до децентралізованої регіональної співпраці й інтеграції;
- організації споживачів, жіночі, молодіжні, навчальні, культурні, дослідницькі й наукові організації;
- університети; церкви та релігійні організації і спільноти;
- мас-медіа;
- транскордонні асоціації, неурядові асоціації та незалежні фундації.
Серед ключових питань стратегії реагування для Східного регіону ІЄСП є міжлюдська діяльність, інформація і підтримка. Крім співпраці між урядами, важливе заохочення співробітництва між громадянським суспільством у регіоні і між партнерськими країнами та ЄС. Співпраця між громадянським суспільством у ЄС та громадянським суспільством партнерських країн і між громадянським суспільством самих партнерських країн надзвичайно вагома там, де важко налагоджується міжурядове співробітництво. Допомога у цій сфері забезпечить підтримку співпраці між громадськими організаціями.
Розвиток громадянського суспільства належить до сфер надання допомоги і в межах національного пакету ІЄСП для України. Це, зокрема, закріплено у підпріоритеті «Права людини, розвиток громадянського суспільства та органи місцевої влади» і «Освіта, наука та міжлюдські контакти/обміни».
Тим не менше, громадські організації повинні бути не лише отримувачами допомоги в рамках нового інструменту фінансування ЄС, але й залучатися до процесу розробки, імплементації та моніторингу відповідних програм і проектів, що приймаються в рамках ІЄСП.
Громадянське суспільство має забезпечити, щоб процес програмування допомоги ЄС був прозорий і демократичний, щоб у процесі розподілу допомоги, формуванні програмних документів до уваги бралась думка громадськості. Окрім цього, громадянське суспільство повинно слідкувати, щоб розподіл фінансових ресурсів відображав потреби країни.
Процес надання допомоги мусить бути прозорим, тобто широкому колу громадськості повинні надаватися проекти програмних документів, програми, результати оцінки й моніторингу та ін.
Громадські організації Європейського Союзу, що працюють у сфері ЄПС та ІЄСП, також допомагають у цьому процесі, впливаючи на представників держав-членів, тісно співпрацюючи з Європейською Комісією, роблячи відповідні заяви та розробляючи позиційні документи тощо. Детальніша інформація
Щодо покращення участі громадськості в ІЄСП, пропонується посилити можливості громадянського суспільства бути залученим до імплементації ІЄСП;розвивати постійний діалог і посилену співпрацю з недержавними учасниками при розробці програмних документів; сприяти створенню чітких і прозорих консультацій із громадянським суспільством Європейською Комісією і національними урядами у плануванні, імплементації і моніторингу допомоги ІЄСП; забезпечити участь громадськості у визначенні, імплементації та моніторингу програм транскордонного співробітництва. Детальніша інформація
Громадські організації в країнах ІЄСП можуть бути залучені до:
- розробки Річних програм дій (щороку квітень-травень);
- моніторингу імплементації ІЄСП (постійний процес);
- середньострокового перегляду Стратегічних документів по країнах (2009р.)
На даний час громадські організації України ще є недостатньо активними у процесі розробки, імплементації та моніторингу програм та проектів ІЄСП через відсутність достатньої інформації, нестачу ресурсів та відсутність відповідної методології проведення оцінки та моніторингу.
